Співорганізатори:

Дослідницький центр з питань правосуддя перехідного періоду Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Інститут досліджень Східної та Південно-Східної Європи ім. Лейбніца

Проект “Соняшники”

Центр міжнародного гуманітарного права та перехідного правосуддя

Спонсор:

ОПИС

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало найбільшою нападом у Європі з часів Другої світової війни. За останні шість місяців було вбито або поранено понад 13 000 цивільних осіб. Це більше, ніж за вісім років збройного конфлікту з російськими військовими та їхніми проксі у Криму та на Сході України, коли постраждало близько 11 000 осіб. Це дані, які ми знаємо на даний момент, і ця цифра значно зросте після деокупації територій, що зараз контролюються Росією.

Кількість людей, які стали жертвами російської агресії, значно більша. Вона принесла страждання мільйонам людей: сотні тисяч мирних жителів були примусово депортовані на російську територію, майже кожне місто України зазнало бомбардувань, цілі міста були стерті з лиця землі, дощенту зруйновані багатоповерхові житлові квартали, в яких проживали сотні тисяч людей, понищені лікарні, культурні цінності, школи, адміністративні об’єкти, водогони та електромережі, мільйони українців стали вимушеними переселенцями та біженцями.

Зараз важко оцінити кількість людей, які стали жертвами міжнародних злочинів та грубих порушень прав людини. Саме тому відповіддю на наслідки цієї війни мають стати національні та міжнародні зусилля. Міжнародні злочини, вчинені під час цього збройного конфлікту, мають бути переслідувані в рамках усіх можливих юрисдикцій: національних та міжнародних (МКС, Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України), а жертвам цієї війни має бути надано правовий захист і відшкодовано завдані збитки. Проблема репарацій ускладнюється відсутністю уніфікованих міжнародних інструментів та механізмів реагування на цей виклик – відшкодування шкоди такій великій кількості постраждалих. Кожна галузь міжнародного права (міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, міжнародне кримінальне право) має відмінне визначення жертв. Лише декілька з них мають постійно діючі репаративні механізми з обмеженою компетенцією: юрисдикція ЄСПЛ обмежена виходом Росії з ЄКПЛ, а МКС може відшкодовувати збитки лише жертвам злочинів, скоєних особами, визнаними винними. В МГП не існує норми або механізму, спрямованого на безпосереднє відшкодування збитків жертвам збройних конфліктів. В історії є лише кілька прецедентів, коли жертви збройних конфліктів отримували пряму компенсацію, і це завжди відбувалося в рамках спеціальних механізмів ad hoc.

Участь жертв в усіх процесах обговорення та створення репаративних інструментів і механізмів зараз є принципово важливою. Не повинно бути політики “для жертв без жертв”. Таким чином, питання, на яке потрібно дати відповідь вже нині – як найбільш продуктивно застосувати віктимологічний підхід у державній політиці.

Серед постраждалих є найбільш вразливі групи – жінки та діти, кількість яких продовжує зростати. Відсутня належна державна політика, спрямована на їх захист. Відтак, адекватна, всеохоплююча, інклюзивна програма відшкодування шкоди постраждалим є ще більш нагальною.

Громадські організації є важливими партнерами для національних органів влади та міжнародних механізмів відповідальності. Тим не менш, вони повинні прагнути запобігти або звести до мінімуму будь-які ненавмисні негативні наслідки своєї діяльності з документування. Присутність багатьох неурядових організацій та зацікавлених сторін в одному сегменті діяльності, при використанні різних стандартів та інструментів створює ризик надмірного документування, підвищує небезпеку повторної травматизації жертв та може негативно вплинути на якість доказів, необхідних для цілей забезпечення відповідальності винних. Таким чином, неурядові організації, засоби масової інформації та правозахисники мають бути обізнані з ключовими принципами забезпечення безпеки та благополуччя осіб, які надають інформацію, особливо якщо мова йде про жертв міжнародних злочинів.

Створюючи цю панельну дискусію – “Захист жертв війни в Україні”, ми намагаємося знайти відповіді на наступні питання:

• фрагментація захисту жертв у різних галузях міжнародного права;
• різні підходи до визначення жертв війни в Україні, прогалини у правовому захисті жертв;
• можливі механізми захисту прав жертв цього збройного конфлікту: МКС, ЄСПЛ, Спеціальний трибунал з питань агресії, спеціальний компенсаційний механізм тощо;
• судові, квазісудові та позасудові механізми як засоби відшкодування шкоди постраждалим;
• роль постраждалих у жертво-орієнтованих процесах перехідного правосуддя в Україні;
• жінки та діти як найбільш вразливі категорії постраждалих у цій війні;
• коротко-, середньо- та довгострокова стратегія відшкодування шкоди жертвам збройного конфлікту, що триває.

РОЗКЛАД

9:30 – 10:00 за київським часом, 8:30 – 9:00 за центральноєвропейським часом

ВІДКРИТТЯ

Модератор – д-р Оксана СЕНАТОРОВА

10:00 – 11:40 за київським часом, 9:00 – 10:40 за центральноєвропейським часом

I Панельна дискусія “Роль міжнародних судових інституцій у захисті жертв війни”

Модератор – д-р Сінді ВІТТКЕ

12:00 – 13:40 за київським часом, 11:00 – 12:40 за центральноєвропейським часом

II Панельна дискусія “Сучасні виклики захисту жертв війни в Україні”

Модератор – д-р Ева ХОФМАНСЬКА

ПРОГРАМА ПАНЕЛЬНОЇ ДИСКУСІЇ

ВІДКРИТТЯ

9:30 – 10:00 за київським часом, 8:30 – 9:00 за центральноєвропейським часом

Модератор – д-р Оксана СЕНАТОРОВА

ЗАПРОШЕНІ ГОСТІ:

• Анатолій Гетьман – ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;
• Брігітта Трібель – Голова Харківського представництва Фонду Конрада Аденауера;
• Ірина Мудра – Заступниця Міністра Юстиції України;
• Сінді Віттке – Керівниця дослідницької групи з політології в Інституті досліджень Східної та Південно-Східної Європи ім. Лейбніца (IOS);
• Ева Хофманська – Президентка Правління Фундації «Соняшники»;
• Юрій Бєлоусов – Голова департаменту протидії злочинам, пов’язаним зі збройним конфліктом Офісу Генерального прокурора України;
• Ганна Христова – Керівниця проєкту “Внутрішнє переміщення в Україні: Розробка тривалих рішень”, Офіс Ради Європи в Україні;
• Олександра Матвійчук – Голова громадської організації “Центр громадянських свобод”.

Повна програма заходу