Під час ухвалення Основного Закону України в 1996 році владна еліта перебувала на роздоріжжі у визначені зовнішньополітичних пріоритетів. Фактично на рівні Конституції відбулась консервація так званих «соціалістичних завоювань» та намагання імплементувати в політико-правовий простір систему європейських правових цінностей. При цьому парламент та президент отримали майже дискреційне право змінювати вектор зовнішньополітичної діяльності після кожного електорального циклу.

Ми не можемо на сто відсотків стверджувати, разом з тим два «майдани», один із яких призвів до людських жертв, анексія Криму та військовий конфлікт на Сході, в тій чи іншій мірі були обумовлені тим, що за більш ніж двадцять років незалежності Україна не виробила власної стратегії інтеграції до європейських структур.

Минулорічні зміни до Конституції України, за задумом їх авторів, мають раз і назавжди поставити крапку в дискусії щодо руху в бік цивілізованої Європи. Однак вже зараз зʼявляється все більше скептиків відносно того, що згадані конституційні новели здатні будуть обмежити представницькі органи при ухваленні зовнішньополітичних рішень, стати дієвим інструментом контролю таких рішень з боку Конституційного Суду.

При цьому не можна не помітити того, що згаданий шлях західні сусіди України за «соціалістичним табором» проходили набагато успішніше та швидше, при цьому не маючи відповідних орієнтирів у власних Конституціях. А також те, що хвиля націоналізму та популізму, яка зараз захлиснула європейський континент, цілком можливо може поставити під сумнів стійкість інтеграційних цінностей і викликати певний скепсис щодо обраного курсу в українському суспільстві.

Можемо вже зараз визнати наявність проблем, з якими може зіткнутись публічне право, виконуючи завдання, повʼязані із європейською інтеграцією:

• Міцність європейської інтеграції в умовах посилення впливу націоналістично-популістських течій в політиці країн ЄС;
• Захист територіальної цілісності конституційними засобами в умовах перманентного розширення меж свободи слова та агресивної політики з боку Росії;
• Оціночний характер конструкцій «європейська та євроатлантична інтеграція» та межі політичного розсуду парламенту (глави держави) при ухваленні зовнішньополітичних рішень;
• Нерозуміння більшістю населення важливості захисту європейських цінностей в процесі формування представницьких органів влади;
• Розбіжність у юридичних позиціях пан’європейських судових органів та національної юстиції в питаннях перехідного правосуддя, люстрації та обмеження реалізації прав і свобод для окремих категорій громадян, спричинене тривалим військовим конфліктом на території України;
• Невирішеність питання реформування сектору безпеки на шляху до входження України до структур НАТО

Вирішенню зазначених питань, сприятиме відверта фахова дискусія учасників панелі із окресленням таких тем для обговорення:

1. Конституційна політика країн Східної Європи та Балтії на шляху до ЄС та НАТО: уроки для України;
2. Система європейських цінностей: до та після Brexitу;
3. Територіальна цілісність як цінність конституційного порядку України (зміст, особливості, можливість гарантування в умовах гармонізації зі стандартами ЄС);
4. Роль конституційних та вищих судів у механізмі забезпечення європейської інтеграції;
5. «Інтеграційне» значення інституту референдуму для поглиблення співпраці в рамках ЄС та НАТО;
6. «Войовнича» (militant) демократія в сучасних умовах: ефемерна дієвість в ситуації загострення націоналістична настроїв;
7. «Інформаційні» гарантії державного суверенітету країн колишнього СРСР, що рухаються в бік ЄС;
8. Реформування органів правопорядку та сектору безпеки в умовах «аспірантського» статусу України в межах НАТО

Структура панельної дискусії передбачає поділ на дві сесії, кожна із яких буде включати в себе два секційні обговорення:

Перша сесія: Конституція та євроінтеграція: погляд від Балтії до Чорного моря

• Система європейських цінностей під захистом Конституції
• Юридична роль політичних акторів в умовах євроінтеграції

Друга сесія: Сучасні тенденції політики європейської інтеграції у сфері безпеки та оборони

• Оборонна реформа Європейського Союзу:

• • Перспективи співробітництва між Україною та ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.
  • Перспективи співробітництва між ЄС і НАТО у сфері безпеки та оборони.

• Інтереси національної безпеки та захист прав людини: проблеми збалансування
  • Універсальне міжнародне право про обмеження прав людини в ситуаціях існування загроз для національної безпеки.
  • Практика ЄСПЛ про інтереси забезпечення національної безпеки як легітимну мету обмеження прав людини