Віктор Городовенко

Віктор Городовенко, доктор юридичних наук – голова Апеляційного суду Запорізької області

Віктор Городовенко – голова Апеляційного суду Запорізької області. Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, доцент. З 2001 року представник України в Консультативній раді європейських суддів при Комітеті міністрів Ради Європи; з 2015 року – член робочої групи з підготовки Висновків Консультативної ради європейських суддів при Комітеті міністрів Ради Європи. Віктор Валентинович – Голова Координаційного суддівського центру Національної школи суддів України; з 2017 року – Секретар Консультативної ради голів судів при Вищій раді правосуддя.

Пан Городовенко брав участь більше, ніж у 100 міжнародних та національних юридичних заходах, серед яких: Програма «Взаємовідносини між суддями та засобами масової інформації» (Сполучені Штати Америки, 2008); семінар «Використання електронних систем у суді» (Грузія, 2010); семінар «Особливості розгляду судами справ, пов’язаних з легалізацією злочинних доходів» (Молдова, 2013); семінар «Докази» (в рамках проекту «Освіта суддів – для економічного розвитку» у складі делегації Національної школи суддів України (Канада, 2014)), Програма «Стратегії судочинства» (Сінгапур, 2015). Віктор Городовенко був представником у складі робочої групи Канадсько-Українського проекту судової реформи по створенню модельних судів в Україні; брав участь у розробці та підготовці Кодексу професійної етики судді.

Віктор Валентинович є автором більше, ніж 60 публікацій з питань судової етики та незалежності суддів. У 2007 році вийшла його монографія «Проблеми становлення незалежної судової влади в України»; у 2012 році –монографія «Принципи судової влади»; у 2015 році – монографія «Судова влада». Він є членом редакційних рад таких видань, як «Вісник Верховного Суду України», «Слово Національної школи суддів», «Часопис цивільного і кримінального судочинства»; входить до складу Науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Рішенням Комітету з присудження Премії імені Ярослава Мудрого від 3 листопада 2016 року пана Віктора визнано лауреатом Премії імені Ярослава Мудрого.

Віктор Городовенко презентує доповідь на тему «Механізми забезпечення однакового застосування закону при реформуванні процесуального законодавства в Україні. Європейський досвід та українські реалії».

         Анотація

Механізми забезпечення однакового застосування закону при реформуванні процесуального законодавства в Україні. Європейський досвід та українські реалії

Однакове та узгоджене застосування закону забезпечує його загальність, сприяє дотриманню принципів рівності перед законом і правової визначеності. З іншого боку, необхідність забезпечення однакового застосування закону не повинно призвести ані до жорсткості і надмірного обмеження належного розвитку права, ані до загрози незалежності судової системи.

В державі, де панує принцип верховенства права, громадянин законно очікує, що його справа буде розглядатися так само, як і справи інших громадян, і може посилатися на попередні судові рішення, а тому здатен передбачати правові наслідки своїх дій або бездіяльності.

В країнах загального права рішення вищих судів, які регулюють правові питання, в подальшому служать обов’язковими прецедентами в аналогічних спорах. Таким чином, прецеденти є обов’язковими де-юре, і вважаються належним джерелом права. Обов’язкова сила прецеденту є важливим аспектом загального права. В країнах римського права гарантії незалежності суддів традиційно тлумачать в тому сенсі, що судді незалежні і, приймаючи рішення, зобов’язані дотримуватися (лише) Конституції, міжнародних договорів та законів, а не судових рішень, прийнятих за результатами розгляду подібних справ в минулому. Тому прецедентне право зазвичай не визнається в якості належного джерела права. Отже, традиційно важливі розбіжності між загальними та континентальними правовими системами полягають в питанні, чи лише суд того ж або більш високого рівня може скасувати прецедент, або кожен, тобто в тому числі суд нижчої ланки, вправі відійти від прецедентного права за умови, що таке відхилення не є свавільним.